Категорія: Цікаво
На похоронах Олена стояла, не розуміючи, що сталося. Зате батько розумів точно і стояв, немов роздавлений горем. Олена була одна в своєму горі. -Сил більше немає… Не можу, поїду в Київ, поступлю там хоч куди небудь. Аби тільки не тут, не з ним. – скаржилася Олена подружці. – Я не можу, коли він так дивиться на мене, ніби я не його дочка… Ніби я винна, що мама захворіла…
Артем дивився на дружину і не розумів останніх її змін в характері. Катя дістала продовгувату коробочку з синього оксамиту і швидко віддала її чоловікові. – Ось тобі подарунок наостанок. – Навіщо годинник, Катю?! Ми домовлялися не купувати дорогі подарунки один одному! – Годинник? – Катя єхидно посміхнулася. – Відкрий
В обід прийшов Андрій. На хвилину Насті здалося, що все, як і раніше. Що ніколи і не йшов він від неї і трьох дітей до тієї молоденької вчительки.. – Я це… Мені речі деякі потрібно забрати.. – Добре. Донькам що збирати? Стіл для школи забереш відразу? – Який стіл? – оторопів Андрій. – Як який? Для школи, де дочки уроки у вас будуть робити.. Андрій не розумів, що відбувається
-Не очікувала тебе зустріти, Світлано! Ти яким вітром тут, подруго? – запитала Тамара. – Так я так по роботі. – І як сама, як життя склалося? – Добре. Заміжня, 2 дочки. Почекай, зараз фото покажу… Ось старша. А ось молодша. На весіллі у твоєї… – У кого моєї?.. Тамара здивовано подивилась на фотографію. З кольорового знімка, посміхаючись, дивилася юна дівчина в білій сукні, так схожа на саму Тамару..
Рита, важко дихаючи, несла стопку коробок на восьмий поверх. Вона присіла навпочіпки, щоб дістати з кишені ключ, і почула над головою: – О! А я думаю, хто це тут шарудить вечорами! А це наші сусіди! Будемо знайомі, я Катя.. Перед Ритою стояла миловидна брюнетка років тридцяти. -Привіт, а я Рита. Тоді ще Рита не знала до чого приведе це знайомство…
Новина про вaгiтнicть дружини, засталa Антона вдома ввечері після роботи. Ця вaгiтнicть радувала Антона, але водночас і лякала. Антон думав, що йому потрібен час, щоб звикнути до нової ролі батька. Однак він сильно помилявся…
“Павле, – звернулася до молодого чоловіка старша медсестра, – вам не треба тут бути, через кілька годин все закінчиться, їдьте!”. Павло підняв очі на жінку, заперечливо похитав головою і сказав: “Ні. Я залишуся. Я буду з нею до кінця “. З oпepaційної вийшов лікар, зняв маску і підійшов до батьків Лізи. Павло зітхнув, підняв очі на батьків Лізи і вимовив: -“Не заспокоюйте мене, я знаю, що винен!”..
Анатолій поїхав у чергове відрядження. Чоловік приїхав, заселився в готелі, повечеряв. – Алло, я заїхав. Все добре, – подзвонивши дружині з холу готелю сказав він, і пішов у номер спати. Наступного дня Анатолій прокинувся рано, прийняв душ і почав збиратися на конференцію. Чоловік дістав із сумки сорочку, яку з любов’ю поклала йому дружина. Анатолій одягнув її, як раптом помітив, що в нагрудній кишені щось є. Він акуратно дістав з кишені маленький, акуратно складений аркуш паперу, прочитав його і застиг від несподіванки
