Текст, якому майже двісті років, володіє надзвичайною силою
-Дві смужки, – Аліса стрибала, крутилася від радості по квартирі. – Треба приготувати Мишкові святкову вечерю. Чоловік прийшов пізно, навіть не поївши, тут же ліг і відвернувся від неї. А вранці Аліса взяла його сорочку попрати. Несподівано вона відчула незнайомий запах парфумів
– Мамо, а у моєї няні буде дитинка. – Правда? – Так, я таке чула, а тато сказав, що грошей їй дасть. – Що?.. – Так- так, вона плакала, плакала, а тато сльози їй витер, ось так, – І Даша показала як тато, провів хустинкою по обличчі Каті. Інна нічого не відповіла, їй не хотілося показувати доньці, своє кипіння і обурення
─ Мамо, от навіщо ти це зробила? Тобі зайнятися нічим, чи що? ─ А все просто, Марійко. Не хочу я бути одна. І до вас їхати не хочу. ─ Не розумію я щось. Та тобі ж уже 70 років! Ну пожила б собі. Так ні ─ турбот їй не вистачає
Наближалося свято, 8 березня. Оксана вирушила в торговий центр. Вона зайшла в один з магазинів одягу, і перебуваючи в примірочній, paптово почула знайомий голос. Оксану наче oблили кpижaнoю водою
Анна лежала в ліжку вже кілька днів. У неї нічого не боліло, просто вставати не хотілося. – Навіщо? – думала Аня, – всі справи у цьому житті вже зроблені. Почало світати, Аня заснула. Уві сні вона побачила матір. Вона простягнула до неї руки і сказала: – Донечко моя мила, завтра вже твій останній день.
– А ти моя мама? – Аню за спідницю тримав п’ятирічний хлопчик. Вона перший раз потрапила в дитячий будинок. Аня всю ніч не могла заснути. У вухах дзвенів дитячий голосок: – “А ти моя мама?”. Додому Аня летіла, як на крилах. Але там її чекала страшна новина
-Так і напишу. Шукаю чоловіка зі своєю квартирою та хорошою роботою. Про себе – є дитина, 13 років, і зараз на 7-му місяці вагітності. Маруся посміхалася. Цікаво – чи напише їй хто-небудь взагалі
