Категорія: Цікаво
Була субота. Син з невісткою лишили внуків і поїхали. Антоніна Пилипівна задрімала, її розбудила внучка. – Бабусю, дивись, що я намалювала! Антоніна від побаченого, аж присіла. – Сонечко, а ти де ці листочки взяла? – У тій коробочці! Для Антоніни та коробочка була найбільшою цінністю… Хто ж міг дати її дітям? Але вона вже знала хто
Жанна сьогодні була вдома – відпросилася з роботи. Лягла в ліжко і задрімала. Прокинулася вона від голосів з коридору: – Іди, поки вона спить. Сьогодні не вийде, – то був голос її чоловіка Романа. Жанна обережно підійшла до дверей. У коридорі стояла гарна брюнетка. Жанна повернулася в ліжко. Вона не могла повірити в те що побачила
Діти повиростали вже. Ось і Танічка, донечка заміж зібралася. Привезла нареченого знайомитися, з міста де навчалася. Дивляться Володя з Ніною, хороший ніби хлопець, але кого ж він нагадує? Тільки на весіллі і зрозуміли кого… Оце так поворот – і там доля знайшла
Дзвінок в двері пролунав несподівано.. Дивно, вже вечір. Батьки приїдуть вранці. Олена пішла відчиняти. На порозі стояла її подруга Ірина. Губи стиснуті, очі червоні. – Іринко, що сталося? Подружка мовчки пройшла на кухню. – Твій Максим.. Я стільки років тримала це в собі. Тепер я повинна тобі все розказати
Того дня я пішла в магазин купити кавуна. Вибрала найменшого, але все одно дуже вже важкий. Тягну його потихеньку, аж тут зустріла знайомих чоловіка з дружиною. – Допоможи Ользі кавуна донести, – каже та до чоловіка. – Давай сюди, – згодився той і провів аж до під’їзду. Я навіть і уявити такого не могла, що сталося потім
– Добрий вечір – Добрий … А ви до кого? – Мені потрібен В’ячеслав Іванович…- Це мій чоловік, а навіщо він вам..Дівчина не встигла відповісти, як з кімнати пролунав чоловічий голос. – Зіна, хто там? – Славко, а це до тебе … Молода особа якась, ось ти мені і скажи хто це у нас тут …
Тамара їхала в маршрутці. 40 років, кажуть, не відзначають, але Тамарі хотілося свята. Ще більше хотілося заміж.. Раптом до Тамари підсів молодий чоловік: – Здрастуйте, я вас давно хотів побачити. – Га-а-а! Що ви сказали? Хлопець подивився на Тамару, відвів очі і продовжив: – Мене звуть Артем. Розумієте, я хотів би оселитися з вами
– Мамо, ти знайшла золото? – Іра заклопотано порпалася в шафах. З чого ж почати? Стінка була невелика, але всяких шкатулочок і коробочок – як в сувенірній крамниці. Любила Наталка всі ці штучки. – Ні, Іринко, яке золото… Я всю ніч не спала. Як я тепер? Як без неї?..
