Того дня Катя гуляла з дітьми у парку. Раптом до неї підійшла молода, красива незнайомка: – Доброго дня. Ой, які у вас гарні дітки! Як би й мені хотілося мати дітей.. – А що таке? Не знайшли своє кохання? – Та ні. Знайшла. От тільки він одружений. Але хоче розлучатися. Ой, а давайте я вам його фото покажу. Катя взяла її телефон і побачила… Його

Вже з пів години Софія чекала Максима. На вулиці було холодно і вітряно. Максим запізнювався… – Та що ж це таке? Ще й телефон на морозі сів – подзвонити не можна… Ну добре, ще хвилин 10 і йду, – думала вона. Раптом неподалік вона помітила пару. Хлопець простягнув дівчині букет квітів та вона їх не взяла і пішла. Аж раптом той самий хлопець підійшов до неї

Славік повертався додому. В під’їзді чомусь вирішив заглянути в поштову скриньку. Хтозна, може й прийшло щось важливе… Серед різних листівок він раптом помітив… конверт. На ньому великими літерами було написано: “В’ячеславу та Ірині”. Славік розгорнув листа і почав читати. – Це що жарт такий? – він не вірив своїм очам

– З твоїм дипломом ти, коли завгодно, знайдеш собі роботу. Якщо не захочеш, я забезпечу нашу сім’ю – переконував чоловік Марію. Але сталася бiдa, і Марії довелося шукати роботу. – Стійте, то ви мене прибиральницею берете? – мало не плaчyчи зaпитала Марія…Ти краще, подякую, що таку роботу знайшла

Що святкуємо? – здивовано запитав Микола Васильович, – День народження в когось, чи що? – Шеф, – радісно відповів Олег, моя дружина вагітна, я скоро стану батьком. – Нічого собі, Вітаю! Одна з співробітниць відділу, яким керує Олег, підійшла до нього і сказала те, що Олег не очікував почути…

Навіть не думай про це! – пepeбилa Аліну колега по роботі Віра. – Тобі що, ніхто не розповів як ми тут його називаємо – “Називаєте?” – Аліна провела поглядом красивого, стрункого молодого чоловіка. – Ну між собою називаємо. Тому ти навіть не думай про це. – Це безнадійний випадок…

Того дня Зоряні не спалося. Все згадувала Галину Василівну: – Яка ж у неї дивна доля. Все у неї є. І будиночок цей.. А на старості отаке… Зоряна пішла на кухню і в темряві зачепила, стареньку тумбочку. Раптом на задній стінці вона побачила невеликий мішечок акуранто прикріплений до дерева. Коли вона показала його Галині Василівні, та не повірила своїм очам