Михайло сидів і спостерігав за своєю дружиною Ганнусею. Та поралася біля плити і попутно розповідала чоловікові про щось буденне.
Михайло слухав її неуважно. Він думав про своє. У його голові була повна плутанина. Він не розумів і не знав як йому вчинити.
Ось вона Ганнуся. Така рідна і домашня. Вони багато пережили разом. У них було двоє дітей.
Син-підліток і донька-першокласниця.
Щоб не сталося в його житті, Ганна завжди була поруч. Завжди підтримувала його і підбадьорювала. Зараз в їхньому житті все було добре і стабільно. Здавалося б живи і радій, але було одне АЛЕ…
П’ять років тому в його житті з’явилася Юля. Він познайомився з нею на роботі на якомусь святкуванні.
Помітив її відразу. Вона була така гарна. Красива і молода. Коли їх познайомили він зрозумів, що теж сподобався їй. Після корпоративу він запропонував підвезти її додому, вона погодилася.
Довіз, запропонувала зайти. Він не відмовився. З тих пір вони були разом. А ще півтора роки тому у них народився син і якщо раніше Юля була просто коханою, то тепер вона поміняла статус. Вона стала матір’ю його сина, а це вже означало набагато більше.
Михайло любив Ганнусю, але і Аню він любив теж. Ця любов була абсолютно різною. До Юлі палка і пристрасна, а до Ані глибока і спокійна.
А Юля все частіше і частіше говорила про спільне життя. Тиснула на те, що у неї теж син. І цей син його, Михайла…
Як тільки Юля починала така розмова, Михайло одразу ж намагався перевести тему. Раніше це вдавалося, тепер ні. Юля стала влаштовувати сварки. Михайло розумів, що вплутався в щось з чого буде дуже складно вибратися. Вірніше тепер і не вибратися зовсім. Адже там його син.
Однак розлучатися з Ганною він не збирався і тепер всі його думки займало лише одне питання: Як вирішити все так, щоб всім було добре? І тут же сам відповідав на нього собі. Ніяк…
Доведеться щось, ну або когось обирати. Але кого?!
Від думок його відволік телефонний дзвінок. Він подивився на екран, дзвонила Юля. Михайло був неприємно здивований. Адже вони домовилися з нею, що ці вихідні він проведе з Ганною і дітьми. Не відповісти на дзвінок було не можна, це було недобре. Юля знову влаштує сварку, а він так втомився від цього останнім часом.
Він взагалі втомився від цих відносин. Він любив Юлю, вона була така легка, повітряна. Якась неземна чи що. Вона могла в будь-який час зібратися і поїхати хоч на край світу. Її нічого не тримало. Ні турботи, ні клопоти. За це він любив її.
Правда тепер коли з’явився син, вона трохи змінилася, стала більш стриманою і хазяйською. Але на відміну від Ганни, Юля відразу захотіла найняти няню для дитини. Михайло погодився. Добре, що фінанси йому це дозволяли. Однак йому стало все важче і важче приховувати від Ганни свої відносини з Юлею.
Ганнуся була зовсім іншою. У неї постійно були якісь справи. Вона цілий день крутилася. Він пропонував їй найняти когось в допомогу. Хотів, щоб у неї було більше вільного часу. Вона категорично відмовилася. Її влаштовувала таке життя.
А ось його ні, йому хотілося чогось іншого. Тому з’явилася Юля. Спочатку все було чудово, вони просто були шалено щасливі в своїх відносинах. Для нього це було щось нове, незвідане. А, що це було для неї Михайло не знав, але останнім часом став здогадуватися, що Юлі було з ним зручно.
Він забезпечував її, дарував дорогі подарунки, возив в подорожі. При цьому він навчився так викручуватися і казати неправду, що іноді сам собі дивувався. Коли їхні стосунки стали холоднішати у Михайла з’явилася така думка, що напевно їм пора розлучитися.
Юля заявила, що вагітна і щось робити вже пізно. Залишити вагітну дівчину він не зміг і вони залишилися разом. Коли з’явився син, він повністю забезпечив дитину всім необхідним і навіть більше. Але Юля стала вимагати більше і більше. Михайло втомився від цього. Він не розумів її. Адже з самого початку їй було ясно сказано, що сім’ю він не залишить.
І ось сьогодні знову. Буквально вчора він їй ясно сказав, що всі вихідні проведе з родиною і вона начебто погодилася. Хоча по ній і було видно, що вона незадоволена. Михайло просто не звернув на це увагу.
Сьогодні він влаштував собі вихідний. Він начальник і міг собі це дозволити. Увечері хотів покликати дружину в ресторан. День провести з нею і дітьми. Останнім часом йому вдавалося це дуже рідко. Він навіть частіше проводив час з Юлею, ніж з Ганною. Добре, що Ганнуся не підозрювала і не стежила за ним, як інші дружини. Інакше вона давно б дізналася про Юлю і дитину.
Михайло вибачився перед дружиною. Сказав, що важливий дзвінок з роботи і вийшов в іншу кімнату, щоб поговорити з Юлею.
Він прийняв дзвінок і почув, що Юля плаче. Сяк-так він дізнався у неї, що сталося. Виявилося, що вона в лікарні, що саме сталося з нею він так і не зрозумів.
Як же все не вчасно і саме в такий день! Знову ця Юля! Вона стала його дратувати.
Михайло зітхнув і пішов виправдовуватися перед дружиною. Сказав, що йому терміново потрібно на роботу, що там щось сталося і без нього ніяк. Пообіцяв повернутьься якомога швидше.
Він бачив як засмучена дружина. Як образилися діти, але нічого вдіяти не міг. Там в його іншому житті, щось трапилося і зараз йому треба було бути там. Хоч і не хотілося, але треба. Так Юля останнім часом його дратувала, але він все одно любив її. Нехай не так як раніше, але все ж. Тим більше, що там його син.
По дорозі в лікарню він подзвонив Юлі і почув, що вона вже вдома. Її забрала подруга. Зараз вона вдома, але їй все ще дуже погано. Михайлу розвернувся і поїхав до Юлі додому. А ось там його чекав величезний сюрприз.
Юля зустріла його в спальні. Вона була шикарно вдягнена. Поруч на столику стояли келихи і фрукти. Вона посміхалася.
Спочатку Михайло сторопів, а потім його ніби прорвало. Він знав, що їхній син зараз знаходитися у Юлиної мами і вони абсолютно одні в квартирі, тому не стримував себе. Казав, що йому все набридло. Що він більше не хоче з нею ніяких стосунків, що ніколи не залишить сина і буде йому допомагати, але її Юлю він більше забезпечувати не збирається.
Він любить свою дружину і залишається зі своєю сім’єю. Коли Михайло сказав Юлі все, що думав, йому стало навіть якось легше. Було трохи шкода Юлю, але коли він подивився на неї йому раптом стало не смішно. Юля посміхалася, а в її очах був тріумф.
-Пізно, – сказала Юля – у тебе більше немає ніякої сім’ї. Твоя дружина все знає. Абсолютно все і знаєш… Здається їй це не сподобалося. Не розумію я її. Я їй найкращі фото відправила. Ну там де ми всі разом на морі. І розмовляла я з нею ввічливо. Що не так, не розумію?
Юля розсміялася, а Михайло… Він навіть нічого не зміг сказати. Просто стояв і дивився на неї, а вона тепер сміялася на повний голос.
Михайло розвернувся і вийшов з квартири. Сів в машину і поїхав додому. По дорозі він думав, що ж він скаже Ганні. Він не знав чи пробачить вона його. Він тільки зараз зрозумів, що ніколи не любив Юлю. І навіть коли на світ з’явився їхній син, нічого не змінилося. Він не відчував до дитини тих почуттів, які були у нього до їхніх з Ганнусею дітей.
Він їхав і не знав як тепер повернеться його життя. Що буде далі, але він сподівався на краще. Він сподівався, що Ганна його пробачить, а з Юлею він розлучиться. Уже розлучився. Він буде допомагати синові і на цьому все.
Він не помітив, як доїхав до будинку. З обережністю, він піднявся в свою квартиру. Подзвонив у двері. Йому ніхто не відкрив. Відкрив своїм ключем і завмер. У квартирі стояла повна тиша. Ганна забрала дітей і поїхала.
Михайло звичайно ж знайшов її, але вона не пробачила. Не повернулася. Син перестав з ним спілкуватися зовсім. Він був уже підлітком і прекрасно розумів, що батько зробив.
З Юлею все навпаки. Вона всіляко намагалася повернути Михайла, але він не міг її навіть бачити. Вона зpyйнyвaлa його життя. Він так вважав.
Він залишився один. Михайло звuнyвaчyвaв всіх. Всіх крім себе…
Він так і не зрозумів, що з ним зіграла жарт сама доля. Вона “віддячила” йому. “Віддячила” за його подвійне життя.