-Коля! – підійти до мене, – гукнула дружина з іншої кімнати. -Миколо! Микола заглянув в кімнату. – Я тут вирішила перевірити наші рахунки, бoprи, а тут раптом такее… У мене немає бopriв. А в тебе є. – У мене?.. – Микола здивувався. – Ось, дивись, aлі*енти на тобі… Микола не вірив своїм очам

Вже по тому як вона стоїть, Вітя зрозумів, що Саша чимось знову не задоволена. – Привіт. -Привіт, – крізь зуби. – Що трапилося? – А то ти не в курсі? – Ні, сподіваюся ти просвітиш. – Ну йди, просвіщайся. Віктор пройшов у кімнату, на дивані, схиливши голову до подушки і звісивши ніжки в синіх шкарпетках, спав малюк..

Марія відкрила своїм ключем квартиру, пройшла на кухню і поставила пакети з продуктами на стіл. Чоловіка ще не було. І вона зателефонувала йому. – “Абонент не відповідає або тимчасово недоступний”, – почула у телефоні. – “Дивно”, – подумала Марія.Трохи пізніше, вона подзвонила своїй мамі. – “Женя пропав”, – зaплakала Марія. – “Я їду до тебе, – відповіла вона, – тримайся!”

Була субота. Син з невісткою лишили внуків і поїхали. Антоніна Пилипівна задрімала, її розбудила внучка. – Бабусю, дивись, що я намалювала! Антоніна від побаченого, аж присіла. – Сонечко, а ти де ці листочки взяла? – У тій коробочці! Для Антоніни та коробочка була найбільшою цінністю… Хто ж міг дати її дітям? Але вона вже знала хто

Жанна сьогодні була вдома – відпросилася з роботи. Лягла в ліжко і задрімала. Прокинулася вона від голосів з коридору: – Іди, поки вона спить. Сьогодні не вийде, – то був голос її чоловіка Романа. Жанна обережно підійшла до дверей. У коридорі стояла гарна брюнетка. Жанна повернулася в ліжко. Вона не могла повірити в те що побачила

Діти повиростали вже. Ось і Танічка, донечка заміж зібралася. Привезла нареченого знайомитися, з міста де навчалася. Дивляться Володя з Ніною, хороший ніби хлопець, але кого ж він нагадує? Тільки на весіллі і зрозуміли кого… Оце так поворот – і там доля знайшла

Дзвінок в двері пролунав несподівано.. Дивно, вже вечір. Батьки приїдуть вранці. Олена пішла відчиняти. На порозі стояла її подруга Ірина. Губи стиснуті, очі червоні. – Іринко, що сталося? Подружка мовчки пройшла на кухню. – Твій Максим.. Я стільки років тримала це в собі. Тепер я повинна тобі все розказати