“Рибка, рибкаааа…”, – співала радіола в клубі.
Дівчата стояли біля стінок, сиділи склавши руки на круглих колінах, найвідчайдушніші танцювали в колі, дивлячись на тих, хто сидить біля стінок, більш сором’язливих подружок, ніби шукали у них підтримки.
Хлопці, в широких по низу і вузьких вгорі брюках – кльош, в нейлонових сорочках з гострими комірами, з волоссям до плечей і модними вусиками, танцювали тут же і посміюючись дивилися на дівчат.
Ніна була з тих сором’язливих, але вона наважилася, піддавшись на вмовляння Танічки , подружки, і вийшла в коло.
Вона знала що там буде Володя.
Володя, високий, красивий, він вже повернувся з армії, навіщо йому така скромна, непримітна, як Ніночка. Але вона приховуючи невпевненість, іде в коло, і танцює, танцює, танцює.
Гойдається Ніночка з боку в бік, піднімає худенькі ручки, крутить головою в пошуках того кого вона покохала і який їй дуже подобається…
Ось він, за три кроки від неї, тупцює на місці самозабутньо, оглядаючи всіх трохи примруженими очима, красивииий, ммм…
-Білий танець, – оголошує Сашко, завклубом, – дами запрошуємо кавалерів, не соромимося, – каже в мікрофон Сашко.
Ніночка робить ці три кроки і заплющивши очі простягає руку Володьці.
Той спочатку не розуміє чого від нього хоче ця крихітка в платтячку з пояском і босоніжках з білими носочками.
Потім до нього доходить
-Ух ти, мене запрошуєш?
Ніночка ствердно хитає головою…
Володя дивиться на неї зверху вниз, трохи здивовано, трохи спантеличено і простягає свою велику руку.
Ніночка знає, що Володимир працює на шахті. Руки в нього великі, натруджені, сильні…
Ніночка не чує про що пісня. Вона намагається не дихати. І коли танець закінчується, вона тікає за клуб, ховає гаряче лице в руках, і сльози щастя ллються рікою.
Танічка, одвічна подружка, обнявши за плечі, заспокоює свою подружку.
До Володі ж підходить Алла, місцева красуня.
-Що за одна? – насупивши брови запитує Алла
-А ось, подружка моя нова, – ліниво тягне хлопець і дивиться на реакцію дівчини…
-Он як… Дивися мені.
-А що буде?
-До Сашка піду.
-Іди, – байдуже каже Володимир і відвертається від дівчини.
Алла підійшла до Сашка і про щось заговорила, защебетала, скоса поглядаючи в бік Вовки. А той крутив головою, в пошуках дівчинки, яка запросила його на танець.
Навіть не спитав, як звати, картав себе хлопець, очі, як озерця.
“Чия ж вона! – гадав Володимир, Алла ж в цей час продовжувала кокетувати з Сашком, поглядаючи в бік задумливого Володьки, який стояв на ґанку.
Алла підійшла до Сашка і про щось заговорила, защебетала, скоса поглядаючи в бік?
-Ревність хочеш викликати? – запитав Сашко, змотуючи дроти від мікрофона та іншої техніки, танці закінчилися і всі вже розійшлися.
-У кого, – намагаючись зробити наївні очі запитала Алла, – ти чого Сашко?
-Я? Та ні, нічого, – Сашко повернувшись пішов в підсобку, Аллочка пирхнувши пішла на вулицю.
Вовки ніде не було. Закинувши сумочку на плече, дівчина пішла в бік будинку, наспівуючи рядки з пісеньки, що засіли в голові ще на танцях.
Хлопець вийшов з темряви, ступив на зустріч, великий, сильний, красивий.
-Прийшов, – видихнула дівчина. Ти це чого, фух настpaшuв мене?
-Ой, настpaшuв, та тебе ще спробуй, – пожартував Володя. Алло, я що запитає хотів, дівчина, що мене танцювати запрошувала, чия вона? Ти її знаєш?
-Щооо? Ти що з-через це прийшов? Ти.. Ти… Та ну тебе… Іди… До тієї… Такої як ти, – вигукнула.
Хлопець знизав плечима і відправився в протилежну сторону.
Він знайшов чия вона, з очима – озерцями.
Виявилася дочкою його напарника, разом на одній ділянці працювали. Через час і весілля зіграли, і не було на світі людей щасливіших.
Народила Ніна Володимиру сина Андрійка, через рік другого Сашка, а ще через два роки і третього, Іллю, і наостанок донечку, Танюшку.
Хороша сім’я у Володимира з Ніною. Сини міцні, сильні, розумні. Донечка – красуня, батьків діти радують…
Рознеслася одного разу звістка по місту, швидше птиці, на шахті недобре сталося.
Біжить Ніна до управління ноги не несуть. Людей багато зібралося. Деякі радіють:
-З моїм все добре, з моїм сином все добре.
-Троє вони разом туди втрапили…
-Ніби зі всіма все добре.
-Ніно… Володю…
-Він в там… Забрали його.
-Де?…
Не чує нікого, побігла. Ох і натерпілася. Добре хоч обійшлося. В шахту більше піти не зміг. А їх четверо, дітей же, всіх піднімати треба.
Син старший, Андрійко, школу закінчував, відмінник, в інститут збирався. Медаль отримав і в шахту пішов. Вниз не пускали, але ліхтарі заправляти взяли.
Зітхає Володя, а син заспокоює, нічого мовляв, тату, виберемося.
Час прийшов в армію йти, а тут вже Сашко школу закінчив, на місце брата прийшов.
Знову годувальник є в родині, Сашкові в армію йти, Ілля школу закінчив, і теж на місце брата. Вибралися…
Сумно радіє Володі, яких синів з Ніною виростили. Не лишили батька з матір’ю в скрутні часи.
Андрій з армії прийшов, в інститут пішов. Розумний дуже хлопець був.
Навчався і працював, допомагав батькам сестричку вчити. Потім і молодші один за одним з армії прийшли, всі пішли вчитися. Вчилися хлопці, а вечорами працювали, ще й батькам намагалися допомогти.
Там і донька підросла, Танічка – красуня. Вирішила лікарем стати.
Пішла, вчитися. Брати вже на ногах міцно стоять. Старшого одружили, потім середнього, а потім і молодшого, Іллю.
Дружин своїх майбутніх відразу попереджали, що матір з батьком і братів з сестрою не лишать, та дружини все розуміють, живуть дружною сім’єю.
А тут і Танічка заміж зібралася. Привезла нареченого знайомитися, з міста де навчалася. Дивляться Володя з Ніною, хороший хлопець, але кого ж він нагадує? Тільки на весіллі і зрозуміли кого.
Алли син це і Сашка того, що завклубом був, ось так поворот. Ті одружилися і поїхали з містечка, але і там доля знайшла.
-Ну що сват, не вийшло у нас з тобою, так у дітей може все налагодиться? – сміється Алла.
-Та дай то бог, – говорить Володимир.
-А я ж все спасибі тобі сказати хотіла, Володю.
-Це за що?
-Так за те, що ти тоді не лишився зі мною, а свою пішов шукати. А я ж до Сашка так пішла, але виявилося що на все життя, та й краще чоловіка мені не треба, ось так, Володю, ось так.
Так і живуть великою дружною сім’єю. Звичайно не всі разом живуть, але всі свята разом зустрічають.
Ніна з Володею вже не молоді, давно не молоді, як же вони люблять ці сімейні посиденьки.
Сини з дружинами і дітьми, внуками, тещами і тестями. Дочка з чоловіком і дітьми, свати.
Всі поріднилися, зрослися, здружилися.
І все частіше діти з хвилюванням поглядають на батьків, стежать за станом батька.
Живіть довго, рідні, читається в їхньому погляді, живіть довго…