– Аня, можеш мене вітати! Я виходжу заміж! Вже в ЗАГС заяву подали! – радісно сказала Наталя. Навіть через телефон сестра відчула, яка Наталка щаслива, але її насторожила ця подія.- Сестричко, я вітаю тебе! Надіюся, у вас все складеться. Наталку здивували останні слова сестри. – А чому це у нас може не скластися?…

Ніхто й не пам’ятав, як сталося так, що Олеся мало не щодня приходила в гості. – Лесюю, Лесюю, – озивалася до неї маленька Марічка. – Поглянув би на Лесю, – говорила Оксана Василівна до Мишка. – Марічка її любить. Мамою кличе. Вона й красива і до роботи… – Сама знаєш, що в неї.., – казав Мишко. – Всі в курсі. І що? Жінку тобі треба, і Марічці матір

Весілля йшло повним ходом. Аж тут до зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – запитала Оксана. – Спокійно, люба – відповів Олег. У Оксани потемніло в очах, коли Марія підійшла до мікрофону. – Доброго дня всім, мене звуть Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошували сюди. Але я прийшла. Я прийшла щоб сказати …

Свій День народження Катя зустріла на роботі за касою. Весь день Катя працювала. Вже закінчувався робочий день. Катя розвернулася до напарниці, що сиділа на касі поруч: -Як же я хочу, Нового Року ! – замріяно сказала вона. -Який Новий рік? Ти в календар дивилася?- здивовано відповіла Галя. Раптово Катя почула, що хтось кашлянув у неї за спиною. Вона повернулася до покупця…І… серце на мить зупинилося…

Марина знову повторила питання: – Хто там у тебе? Борис протиснувся в невелику щілину між дверима, і обережно вийшов на сходову площадку зі своєї квартири. – Нікого, – округлив він очі, – у мене там невеликий ремонт… Але Марина не вірила і не могла зрозуміти, що відбувається. Вона швидко проскочила у двері під рукою Бориса. На кухні вона побачила її

І ось настав той день – донька із зятем купили Ганні Геннадіївні своє житло, невеличку хатину в селі. Зібралися гості, всі бажали всього найкращого в новій оселі. – Ну, Сашко, тепер рости швидше, будеш до бабусі в гості їздити! – промовив хтось із гостей. – Не буду! – пролунав дитячий голос. Всі здивовано подивилися на хлопчика – всі знали, що бабусю він любить найбільше

Щасливе дитинство у Миколки закінчилося в 5 років. В садку до нього підійшла вихователька і сказала: -Що б не сталося, ти не повинен бoятиcя, Миколкo. Ти тепер повинен бути cильним. Зрозумів мене? Зрозумів мене? -Я хочу до мами, – сказав він у відповідь. -Зараз прийдуть тітка і дядько. Ти підеш з ними.

– Поліно, що ця дівчина розглядає біля вітрини кожен день? – запитав Анатолій у співробітниці. – Що? – Поліна зупинилася і подивилася через вікно вниз. – Знижку, напевно, чекає. Це дорогий магазин одягу. – Слухай, ну кожен день в обід вона стоїть навпроти цієї вітрини . На наступний день Поліна підійшла до робочого місця Толіка і, загадково посміхаючись, сказала…

-Оля, – звернулася колега, – чого ти сидиш, вже всі пішли, давай збирайся додому. Оля отримала смс від чоловіка: “Я їду додому, ти скоро?”.Вона взяла телефон і відповіла: “Так, я вже їду”.. -Де наша Мар’яна, – строго запитав Ілля, – знову в університеті затримується? -Напевно, – несміливо відповіла Оля. Ілля демонстративно дістав телефон і набрав дочку… І вона не відповіла…