Категорія: Цікаво
Олеся Петрівна 5 днів годила доньці і внуку, як могла. Готувала обіди, вечері, прибирала. Та все не так… То їжа занадто жирна, то поставила щось не там. Внук цілий день за комп’ютером, Ірина приходила пізно. Бабуся явно нікого не цікавила. Та останньою краплею стала випадково почута розмова
Сьогодні чоловік Олесі повертався з відрядження. Ще вчора, в суботу, Олеся з самого ранку, поїхала по магазинах, щоб скупитися продуктами. Зварила борщ. – Виходжу з метро, розігрівай вечерю, – написав Максим, і Олеся почала накривати на стіл. – Оооо, борщ – чоловік вдихнув запах, і обійняв Олесю. Олеся понесла сумки в кімнату, і раптово, її увагу привернули незрозумілі, дивні звуки, що лунали з кухні.
– Аня, можеш мене вітати! Я виходжу заміж! Вже в ЗАГС заяву подали! – радісно сказала Наталя. Навіть через телефон сестра відчула, яка Наталка щаслива, але її насторожила ця подія.- Сестричко, я вітаю тебе! Надіюся, у вас все складеться. Наталку здивували останні слова сестри. – А чому це у нас може не скластися?…
Ніхто й не пам’ятав, як сталося так, що Олеся мало не щодня приходила в гості. – Лесюю, Лесюю, – озивалася до неї маленька Марічка. – Поглянув би на Лесю, – говорила Оксана Василівна до Мишка. – Марічка її любить. Мамою кличе. Вона й красива і до роботи… – Сама знаєш, що в неї.., – казав Мишко. – Всі в курсі. І що? Жінку тобі треба, і Марічці матір
Весілля йшло повним ходом. Аж тут до зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – запитала Оксана. – Спокійно, люба – відповів Олег. У Оксани потемніло в очах, коли Марія підійшла до мікрофону. – Доброго дня всім, мене звуть Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошували сюди. Але я прийшла. Я прийшла щоб сказати …
Свій День народження Катя зустріла на роботі за касою. Весь день Катя працювала. Вже закінчувався робочий день. Катя розвернулася до напарниці, що сиділа на касі поруч: -Як же я хочу, Нового Року ! – замріяно сказала вона. -Який Новий рік? Ти в календар дивилася?- здивовано відповіла Галя. Раптово Катя почула, що хтось кашлянув у неї за спиною. Вона повернулася до покупця…І… серце на мить зупинилося…
Марина знову повторила питання: – Хто там у тебе? Борис протиснувся в невелику щілину між дверима, і обережно вийшов на сходову площадку зі своєї квартири. – Нікого, – округлив він очі, – у мене там невеликий ремонт… Але Марина не вірила і не могла зрозуміти, що відбувається. Вона швидко проскочила у двері під рукою Бориса. На кухні вона побачила її
І ось настав той день – донька із зятем купили Ганні Геннадіївні своє житло, невеличку хатину в селі. Зібралися гості, всі бажали всього найкращого в новій оселі. – Ну, Сашко, тепер рости швидше, будеш до бабусі в гості їздити! – промовив хтось із гостей. – Не буду! – пролунав дитячий голос. Всі здивовано подивилися на хлопчика – всі знали, що бабусю він любить найбільше
