Микола прокинувся в неділю рано і дуже здивувався – його батька Олексія не було вдома!
– Мамо, а де тато, він же ж обіцяв взяти мене на риболовлю?! – запитав він у матері. – Він що сам поїхав?
– Бачиш, синку, – забарилася мати Миколи Марія, підбираючи потрібні слова. – Ми з твоїм татом вирішили розлучитися. Так буває в дорослих…
– Що-о-о? – в очах Миколи зʼявився сум і здивування. Я все зрозумів, він нас покинув!
– Не зовсім так, синку! Покинув він мене. А тебе він, як і раніше, любить і наступної неділі візьме тебе на рибалку…
– Мамо, мені «батько на вихідні» не потрібен. Можеш зателефонувати йому і передати, що нікуди я з ним більше не поїду. Він зрадив нас!
Мати стурбовано спробувала заспокоїти дев’ятирічного сина.
– Добре, Микольцю, нехай буде так, як ти хочеш. Я передам батькові, що ти не бажаєш його бачити.
Тільки наступного дня мати Миколи зателефонувала своєму чоловікові:
– Олексію, Миколка дуже переживає через твій відхід. Може, все-таки повернешся. Я люблю тебе, а все, що було в минулому – це було помилкою молодості.
– Як я можу повернутися до тебе, – підвищив голос Олексій. – Ти, що забула, що зробила, коли виходила за мене заміж?!
Марія застигла з телефоном в руках.
– Ти мене обманула, – не вгавав Олексій. – І якби не твоя подруга, я так і продовжував би виховувати чужу дитину. Ти майже одинадцять років мене обманювала. Я розумію, що Миколка ні в чому не винен, і готовий підтримувати стосунки з ним. Але з тобою я не хочу мати жодних справ!
– Олексію, пробач мені. Але я тоді була вісімнадцятирічним дівчиськом. Я дуже переживала через своїх батьків… А тут ти освідчився мені в коханні. Це був єдиний вихід, який дав змогу зберегти дитину, і я пішла на обман. Але потім я тебе покохала по-справжньому. Хіба ти не був щасливий зі мною? Хіба ти мене не любив?
– Щастя на обмані не можна побудувати, – заперечив Олексій. – Якби тоді ти мені у всьому зізналася, я б все одно одружився з тобою, але вже усвідомлено.
– Олексію, я в цьому не впевнена. Ти тільки, будь ласка, не кажи нашому синові причину твого відходу, бо він і мене незлюбить…
…Пройшов тиждень.
– Мамо, – заявив Микола своїй матері, коли вона повернулася з роботи. – Дзвонила бабуся – кличе мене в гості. Виявляється, мій тато живе в неї, а я думав, що в нього з’явилася інша жінка. Значить, ви просто посварилися!
– Так, синку, я дуже люблю твого тата, і дуже хочу, щоб він повернувся до нас.
– Добре, – усміхнувся Микола, і сказав зовсім по-дорослому: – Працюватимемо в цьому напрямку.
Вже наступного дня Микола заглянув до бабусі, де поспілкувався зі своїм батьком.
– Ну, що, поцікавилася мати після повернення сина додому, батька бачив?
– Мамо, все нормально, але він якийсь дуже сумний, значить скучає за тобою. Я просто не став квапити його.
– Який ти в мене вже дорослий, – витираючи сльози на очах, промовила мати.
Минуло ще два тижні. Олексій спілкувався з сином, але ігнорував дружину. І ось того дня, коли він вирішив у стосунках із дружиною поставити жирну крапку і подати заяву на розлучення, пролунав дзвінок телефону. Дзвонила Марія.
– Олексію, я прошу, приділи мені кілька хвилин, давай зустрінемося на «нашому» місці в кафе.
– Добре, погодився Олексій.
Коли вони сиділи за столиком у кафе вдвох, Марія сказала:
– Олексію, у мене буде дитина. Можеш не сумніватися, це твоя дитина. Зараз від твого рішення залежить… Залежить все… Я буду дуже рада, якщо ти пробачиш мене і повернешся додому…
Запала тиша.
– Я все зрозуміла, – сказала з сумом у голосі Марія. – Прощавай.
І в той момент, коли вона вирушила до виходу, Олексій зупинив її.
– Нічого не можу вдіяти з собою, – зізнався він. – Немає мені на цьому світі життя без тебе.
Додому вони повернулися разом. А на порозі квартири на них чекав Миколка.
– Я так і знав, що ви помиритеся! – радісно вигукнув син і кинувся назустріч їм…