Зовнішнє – це завжди відображення того, що всередині. Коли ви приймаєте себе і свої вади, вчитеся піклуватися про себе – все змінюється. Жінка, яка навчилася любити себе, починає жити по-іншому. Та, яка прийняла і полюбила свою самотність, перетворивши її в насолоду, робить в житті зовсім інші вибори.
Вона перестає дивитися на світ очима тривожної дівчинки, яка шукає в кожному проходячому повз чоловікові того самого, який прийде, врятує, полюбить, подбає і нарешті полегшить її страждання.
Вона перестає прикидатися самостійною. Перестає грати роль незалежної і успішної, чекаючи того моменту, коли зможе емоційно повиснути на когось. Її радість перестає бути маскою для залучення чоловіків. Її радість стає просто умовою життя.
Вона вже не шукає в чоловікові батька. Вона стає матір’ю і сестрою сама собі. Вона може багато і з задоволенням бути одна.
Вона взагалі перестає шукати щось зовні, бо знайшла саму себе. І знайомий багатьом «шукаючий» жіночий погляд, який так добре знає будь-який чоловік, зникає назавжди, поступаючись місцем погляду всередину себе. Або погляд в небо в пошуках Бога. Зріла жінка починає дивитися на світ спокійно і поблажливо, через любов до себе і розуміння життя.
Вона більше не погоджується на сумнівний зв’язок з чоловіком в примарній надіїї на те, що він зміниться на краще. Подорослішає і знайде себе, ставши тим ідеалом, який вона завжди хотіла бачити поруч. Вона залишає ілюзорні спроби змінити і виховати чоловіка.
Вона готова бачити поруч лише того, кого вона зможе прийняти за номіналом, і без удосконалень. Чи зможе полюбити такого, як є, розуміючи, що буде жити саме з цим, а не зі своїми фантазіями.
Вона точно знає на що готова, а на що ні. Що в силах і має право змінити, а що ні. Вона знає, що любов, прийняття і життєва мудрість працюють краще спроб «заподіяти добро». Але навіть м’якість, любов і прийняття не гарантують їй нічого, крім того, що вона зможе бути щаслива сама з собою зсередини.
А сьогодення, внутрішнє, не показне щастя, має тверду основу, завжди знайде можливість створити щастя в зовнішньому світі. Тому що зовнішнє щастя – лише відображення внутрішнього.