Категорія: Цікаво
– Поліно, що ця дівчина розглядає біля вітрини кожен день? – запитав Анатолій у співробітниці. – Що? – Поліна зупинилася і подивилася через вікно вниз. – Знижку, напевно, чекає. Це дорогий магазин одягу. – Слухай, ну кожен день в обід вона стоїть навпроти цієї вітрини . На наступний день Поліна підійшла до робочого місця Толіка і, загадково посміхаючись, сказала…
-Оля, – звернулася колега, – чого ти сидиш, вже всі пішли, давай збирайся додому. Оля отримала смс від чоловіка: “Я їду додому, ти скоро?”.Вона взяла телефон і відповіла: “Так, я вже їду”.. -Де наша Мар’яна, – строго запитав Ілля, – знову в університеті затримується? -Напевно, – несміливо відповіла Оля. Ілля демонстративно дістав телефон і набрав дочку… І вона не відповіла…
-Сідайте, – Люба поставила тарілки на стіл. Вся сім’я зібралася в батьківському домі. – А пам’ятаєте, як мати купила пряників і сховала, а ми їх знайшли і з’їли? І не сварила ж. Любила нас, – згадав Антон. – А мене любила більше всіх, – зазначила Люба. – Чому це ти так вирішила, як на мене, так всіх однаково? – зауважив Марко. – Ні-і-і, якось вона розповіла мені одну таємницю
Таня сиділа, дивилася на молодика навпроти і думала, як би піти швидше. – Я додому, спасибі за вечір, – сказала вона і покликала офіціанта. – Я заплачу, – зупинив її Віталій. Він дістав картку і спробував заплатити. – Недостатньо коштів!.. Віталій почервонів. Таня дістала гаманець і розплатилася. Уже вдома вона видихнула – такого невдалого побачення в неї ще не було.. А наступного дня Тетяна почула під вікнами: – Таня! Та-ня!..
Великий чорний джип зупинився біля похилених кованих воріт. Молодий чоловік в короткій шкіряній куртці і чорних рукавичках вийшов з машини і швидким кроком попрямував прямо по доріжці. Він йшов, часто озираючись, намагаючись знайти когось. Одинокий перехожий з подивом поглядав на хлопця. – Володька? – почув юнак за спиною і обернувся. – А чого це ти тут? Річниця ж 2 місяці тому була
Ірина Василівна, поверталася з магазину. Вона мовчки витягла вперед свою сумку і, схопившись за поручень, піднялася на третій поверх. На майданчику Ірина Василівна зупинилася від подиву, упустивши сумку. Двері в її квартиру були відчинені навстіж, хтось ходив в коридорі і щось рухав
-Мамо, ну що ти говориш, кому я напишу, на село дідусеві? Я не знаю його адреси. Прізвище мигцем бачила один раз, – Ксенія виправдовувалася і продовжувала чекати її. Телеграму. В один із суботніх днів у квартиру подзвонили. Ксенія побігла до дверей. – Павленко? – запитала жінка-листоноша. Ксенія кивнула. – Розпишіться. Листоноша простягнула Ксенії невеликий папірець. В папірці було всього пару слів..
– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко. – Мені ніколи, – не відриваючись від ноутбука, відповіла дівчина. – У мене весілля через два тижні. За пару днів до весілля у Юрія зламався комп’ютер, і він скористався ноутбуком Олени. І чopт його смикнув зайти в історію…Юра не повірив своїм очам…
