Вже по тому як вона стоїть, Вітя зрозумів, що Саша чимось знову не задоволена
– Привіт
Привіт, – крізь зуби
– Що трапилося?
– А то ти не в курсі?
– Ні, сподіваюся ти просвітиш.
– Ну йди, просвіщайся.
Віктор пройшов у кімнату, на дивані, схиливши голову до подушки і звісивши ніжки в синіх шкарпетках, спав малюк.
Віктор здивовано подивився на Олександру.
– Що ти на мене так дивишся? Чому за моєю спиною такі справи провертаєш? В чому справа? У нас по-моєму був договір, зі своїми проблемами з минулого життя, ти справляєшся сам, так в чому справа? Що це за…
– Почекай, звідки він тут?
– Твоя улюблена колишня жінка притягла?
– Але … почекай я нічого не знаю, правда
-Ну так дізнайся, Вітя! Мені ЦЕ тут не потрібно, ясно? Виріши швидше свою проблему, будь ласка. Через три години нам потрібно виїжджати
– Куди?
-В сенсі куди? У моєї мами день народження, і ми запрошені, а тут таке, взагалі, ти що забув? Я ж тобі казала, ми з тобою навіть репетирували
– Ааа справді, вибач, забув
– Так ти взагалі що – небудь хоч пам’ятаєш? Хоч щось можеш зробити по людськи?
– Ну не істери, ну … Реально щось не розумію про що ти …
– А я тобі скажу, я тобі скажу від чого я так злюся! Тому що замість того, щоб займатися справами своєї сім’ї, ти ось, вирішуєш ось такі проблеми
– Саша, він мій син
-І що? І що я тебе питаю?
– Ти платиш aліmeнти, непогані між іншим, зустрічаєшся два рази в місяць ходиш в кіно, в парк там, не знаю. В чому справа?
– Я зустрічаюся з сином разом з тобою, і в кіно ми йдемо разом з тобою, але це рідко. В основному, ми йдемо в торговий центр, де залишаємо дитину в ігровій кімнаті, а я тащусь з тобою по бутіках, купити тобі чергову непотрібну шмотку.
А потім ми їмо ці нещасні бургери з ним, швиденько, дaвлячucь. Тому що ти не їси “таку гuдoту”, тобі нудно, ти сидиш в машині і відправляєш мені смс, питаючи чи довго я ще!
І так! Я хороший працівник, дуже хороший, твоєму татові дуже подобається, як я працюю, але я хр*новий батько і погана людина, тому що я забув про те, що Наташі, моїй колишній дружині, потрібно у відрядження.
Вона мені говорила про це ще два тижні тому, і вчора прислала смс, але я забув. Тому що я хороший працівник, я працюю, Саша.
-І що? Я тут причому? Чому ви вирішуєте свої проблеми за мій рахунок? Я не збираюся сидіти з твоїм … твоїм …
– Син Саш. Він мій син. Ти ж не думаєш, що я доврю тобі свою дитину? Ти про що, Саша…Привіт синок
– Привіт тату, – в дверях стояв розбуджений гучними крuками малюк. Світлe волоссячко злиплoся від поту, на маленькій щічці відбився слід від подушки
– Тату, матуся сказала що я поживу поки у тебе … і тітки Саші
– Так малюк. Мама по роботі поїхала, у відрядження
– Я знаю, тато
Саша пирхнувши пішла в кімнату.
– Ідем, йдемо малюк, подивимося що є поїсти.Сааш, Саша, а є що поїсти?
– Я не знаю, ти ж вчора там готував щось
– Я вчора і з’їв, а ти не могла приготувати? Весь день дома сидиш …
– Я тобі не кухарка, ясно. Ще я не псувала цим смородом квартиру
– Не зрозумів?
– Що ти не зрозумів? До мене приходять люди, ми спілкуємося, а я тут така, ой, вибачте, у нас тут смердить трохи, це я коханому котлети посмажила і борщу наварила. Ти так це уявляєш?
– Які люди, Саша?
– Різні, нормальні. Які все пам’ятають і ні про що не забувають. Вирішуй швидше свою проблему.
Яку проблему? У мене хіба є проблема? Синок, у тебе є проблема? – малюк знизав плічками, притискаючи до себе міцніше ведмедика, – і у мене немає.
Крім того, що я голодний, як вовк.
Зараз що-небудь придумаємо, не переживай
– Ти що, прuд*рок? Я тобі що сказала робити?
– Що? -Віктор дивився на Сашу і не розумів, куди поділася та мила і весела дівчина, заради якої він кинув все.
Своя дружина здалася сухою і нудною. Він зрозумів, що зробив помилку, сімейне життя обтяжувало його. Адже не про таке життя він мріяв, зовсім не про таке.
Одружилися бо Наташа сказала що чекає дитину. Сумнівів у батьківстві у Віктора не було, тому навіть розмов ніяких не могло бути.
У них не було якоїсь божевільної пристрасті, просто звичайні відносини, навіть можливо трохи нудні.
Все змінилося, коли Віктор зустрів Сашу. Дівчинка вoгoнь, уpaган, бypя. Де Сашка, там веселощі, посміхалися всі.
Мало того що веселушка, ще й розумниця, і красуня. Такими термінами спілкується, що рот відкриєш і забудешь закрити, дивуючись звідки в цій гарненькій голівці стільки всього.
Через півроку їх відносин, він дізнався що Саша дочка боса, а ще через місяць вона поставила умову, або він повністю її, або розставання.
Через два тижні Віктор стояв біля її дверей з легкою спортивною сумкою і невеликим чемоданом
– Ось, Саш … Якось так
– Проходь, не переживай, заробиш
І він працював, як віл, з потрійними силами.
А Сашка сиділа вдома.
Вона називалла себе світською левицею, знімала якісь відео, постила псевдо-цитати великих мислителів, філософів, поетів, музикантів.
Але, він був зачарований цієї зеленоокою вiдьmoю, виконував будь-який її каприз, і вважав себе безмежно щасливим, до нестями.
Коли почав спадати любовний жар, Віктор став дивитися на свою улюблену під іншим кутом.
По-перше, як господиня Сашка повний нуль, два раз на тиждень приходить жінка, щоб навести порядок. Вилизує квартиру, перемиває гори склянок, маленьких тарілочок, викидає купи сміття.
По-друге Сашка не вміє готувати, від слова зовсім, навіть яйця зварити не може, вони у неї обов’язково полопаються. Довелося Віті самому вставати до плити, між іншим Сашка, яка на людяг всім каже, що вона за здорове харчування, із задоволенням лопає Вітіні котлетки і борщі.
По-третє, Олександра не така вже виявилася розумна і начитана, як здалося відразу.
Виявилося – здалося, так любить жартувати батько Віктора.
Але Вітя осмикує себе і закриває очі на різні дрібниці, він же любить шалено свою Сашку! Адже любить?
– Вітя! Нам скоро їхати, доречі і поїси на фуршеті.
– Угу, шматочок сиру з оливами? Ні вже, я поки не поїм, з місця не зрушу, це раз. Сина я нікуди не подіну, це два. Я ясно сказав?
Дівчина зрозуміла що перегнула палицю, тому що Віктор сказав все спокійно, і не розтуляючи зубів, при цьому обличчя його вкрилося червоними плямами.
-Вітюш, – Саша підійшла і обняла чоловіка за плечі, – ну ти і правда запрацювався, і зовсім забув.
Ми ж домовлялися, ну ти що?
Сьогодні, на святкуванні дня народження Мамусі, ти повинен попросити моєї руки.
Ну ти що? Я і фотографа найняла, для всіх це буде так мило і несподівано.
Тому давай, давай швиденько вирішуй що-небудь з дитиною і збираємося.
-Ммм, а що ж мені вирішити? Може покласти його в холодильник? А може просто одного закрити, включити йому мультики, накласти в миску їжі, так, ще напевно памперс одягну, так?
Очі у дівчини загорілися.
-Звичайно! Ми ж не в лісі живемо, навколо люди, правда? Хло…Хлопчи…, – Саша мало не назвала сина Віктора хлопчиком, просто хлопчиком, та вчасно зупинилася, – малюк, ти ж не будеш боятися? А тато з Сашою куплять тобі іграшку, а хочеш піци.
Або ось, дивися, я можу дати тобі грошики, ти підеш і купиш зі своєю матусею все що хочеш, так?
Саша суне в руки нічого не розуміючому хлопчику купюри.
Віктор стояв в дверях, притулившись до одвірка і все це спостерігає з усмішкою.
Саша підняла погляд на чоловіка.
– Пробач, я хоч щось намагаюся зробити …
-Звичайно, – сухо кинув він, – синку йдемо, там пельмені зварилися.
-Мамo, -плaчe в трубку Саша, закрившись у ванній, – мамo, він все зіпсував! Вона спеціально, 3mія, нeнaвuджу її, спеціально притягла хлопчика, а він не хоче … що мені робити, мама? Що? В сенсі? У сенсі з собою, як взяти з собою, мама! Що ти говориш? Він зіпсує все? Так? Ти впевнена.
А це думка! Я покажу йому яка я гарна і турботлива, а то мені здається що Вітя останнім часом став якось віддалятися від мене. Спасибі Мамусю.
Саша вмилася, привела себе в порядок, нічого страшного, вона зараз по-новій нафарбується вона ж б’юті – блогер, як-неяк. Все все все. Мамуся молодець, вона кльово придумала.
У Віті гарний синочок, до речі, як же його звуть, блін. Загалом, це буде чудово, часу не залишається, але нічого, вони встигнуть. Треба швидко купити хлопчикові костюм, швидко-швидко.
Ах як все здорово вона придумала!
– Дорогий! Дорогий! Я все придумала!
– Що ж ти придумала … .дорога
-Я зараз розповім!
Ми, поїдемо всі разом на святкування дня народження Мами! Потрібно терміново зателефонувати і замовити хлопчикові костюм. Ах, Вітя! Це буде незабутньо!
Малюк в костюмі, як янголятко, ти встаєш на одне коліно, і в голос просиш моїх батьків моєї руку.
-Що?
– Ну просиш мою руку, Віть, що не зрозумілого?
Твою руку?
-Ну так!
-А на що мені твоя рука?
-В сенсі?
-Ну навіщо мені просити у твоїх батьків твою руку, Саш?
– Знyщaєшcя? – обличчя дівчини пішло червоними плямами
– Як ти здогадалася? Прям премію тобі …
-Та пішов ти
– Ооо, це вже краще, це вже схоже на справжню Сашу. До речі, Саш, а як звуть мого сина?
Саша фиркнула і смикнула плечем.
-За ду*у мене тримаєш? Хочеш сказати, що я не знаю як звати твого сина?
Все, нічого мені не треба, і я нікуди не поїду.
Іди іж свої ду*ні пельмені, все, спасибі тобі велике, тільки знаєш що? Ти сам будеш виправдуватися перед моїм татом, зрозумів?
-За що?
-А за все! За зірванe свято, за мої cльози, зрозумів! Йди до бicа…
І Саша втекла в кімнату peвіти.
Раніше до цього не доходило, як тільки в її голосі з’являлися сльозливі нотки, Віктор одразу ж кидався втішати свою дівчину.
А зараз … Це все через його сина, як же його звати. Артем начебто ..
Саша полежала ще трохи, даючи час Віті одуматися і прийти впавши в ноги вимолювати прощення.
Що він так довго?
А, так там же хлопчик.
Ну що ж вона піде сама, нехай йому буде соромно, довів до сліз свою кохану. Нічого, нічого, потрібно тільки потерпіти, як тільки вона стане законною дружиною, духу цього маленького … тут не буде.
-Ти куди? , Саша в подиві втупилася на одягнених Віктора і хлопчика
-Я то? Так до біca Саш, ти ж мене послала …
І він пішов, тримаючи в руках легку спортивну сумку і руку хлопчика, який в свою чергу притискав до себе ведмедика.
-Вітя, – зойкнула Саша, – ти що за балаган влаштував? Вітя! Швидко повернися, – голос її зірвався, вона верещала на високих нотах, захлинаючись в істериці, – швидко повернися! Ти повинен зробити мені пропозицію, сьогодні!
-Як звуть мого сина, Саша?
-Так причому тут це, іді*т
-Відповідь невірнa, Саш.
Вони вийшли на вулицю, сутеніло, накрапав дощ.
Вітя взявши міцніше сина за руку, посадив його в машину.
-Зараз би на море, лежати на пляже, правда синку?
-Так татy. Тату, ви через мене з тіткою Сашком сварилися?
-Ти що? Ні звичайно!
-Тату, а мама мене кине?
-З чого ти взяв?
-Ну ти тоді поїхав у відрядження і більше з нами не живеш, а тепер ось мама …
Ей, малий … Ти чого? Мама правда поїхала у відрядження, мамі треба робити кар’єру
-А тобі
-А я вже наробив синку, втомився щось …
Пропищав телефон. Ну звичайно, подумав Віктор, Саша шле гнівні смс з поrpoзами, але нi, там було одне слово, але Вітя зрозумів що це було написано ім’я, Aртем.
Ні! відправив Вітя у відповідь.
Задзвонив телефон, o важка аpтuлерія.
-Алo
– Здрастуй Вітя
– Здравствуйте Олена Григорівна.
-Вітя, я вас чекаю на своєму святі, і вас з Сашенькою і твого синочка, прости забула як його звати.
– Вибачте, Олено Григорівна, не можу
-Чому, Віктор? – тон голосу тещі став примхливим, як у Сашки прям, посміхнувся Віктор, – що за новини?
-Я, дорога Олена Григорівна, покотився до бicа!
– Що, куди? Вітя? Вітя, – мати Сашка з здивованим виглядом дивилася на телефон
– Дорога, ти що там побачила, це всього лише телефон, ха-ха-ха, – це тато Саши, і бос Віті.
-Там Віктор, він сказав що покотився до бica …
-Так, а ну дай мені, альо Віктор, Віктор. Що? Почекай, почекай ти … Так справи не вирішуються. Загалом бери відпустку, відпочинь, цей квартал був важким.
Всi, відпускні скину. Все буде добре, не переживай, видихни, все, все добре, синку. Все відмінно. Так чого тобі? Слухай, Вітю, тут Олена шепоче якусь фігню, хоче знати ім’я твого сина …
Альо, альо, Віктор … Мда, зв’язок мабуть пропав …
Ви що дві курки влаштували? Якщо Віктор піде з компанії, то я … я не знаю що зроблю, видам її за двірника!
***
-Ало, Наташ. Мені дико незручно, а можна я у вас поживу пару днів? Що? Ні все нормально. Працюй. Ага дякую.
Наташ, я хотів запитати ….
***
-Тату, а що таке інклюзів
-Ахахаха, синку. Це значить ми з тобою можемо пити солодку воду і їсти морозиво скільки хочемо!
-Що правда?
-Нуу … .за морозиво я погарячкував, біжимо купатися ….
Увечері в номері, зайшовши в інтернет, в одній з соцмереж йому прийшов лист. В якому було написано
– Данило
-Ні! Заспокойся і не пиши мені я все сказав …
Він виклав фото, де він з сином відпочивають щасливі і веселі, і підписав, мого сина звати Ярослав, але я його кличу Ярик …
***
-Вітя
-Так, Наташ, слухаю
-Віть … незручно так, можеш Ярика на тиждень взяти. Я зі своїм хлопцем хочу у відпустку зїздити.
-В чому питання, звичайно, привозь. Я з дому ж працюю.
-Спасибі, Віть
-Та ти що … Це ж мій син
-Вітя, а я запитати хотіла, навіщо ти підписуєш так цікаво Ярикові фотки?
-Я то? А так, просто …
***
Вітя, твого сина звуть Ярослав !!!
-Та лааадно, серйозно? Заспокойся вже, га. Живи сама і не заважай мені теж … жити без тебе.