Сергій і Юрій народилися й виросли в селі. Разом у футбол грали за городами на полі, разом пішли в перший клас і сіли за одну парту.
І були вони не розлий вода, тому після школи вступили в те саме училище на електриків.
І обоє повернулися в рідне село.
Юрій влаштувався електриком на молочну ферму, займався ремонтом і обслуговуванням обладнання.
А Сергій електромонтажником у райцентрі.
Але Сергій невдовзі зрозумів, що ця робота не його, не подобається вона йому.
І вирішив він у фермери податися. Йому якраз будинок із великим подвір’ям у рідному селі від діда залишився.
А поки він працював, то жив з батьками. Вони його годували, і грошей йому таки вдалося назбирати.
Закупив він курей-несучок, бройлерів, качок та поросят. І ще пару бичків вигодовував.
Відкрив точку на ринку, торгував яйцями і м’ясом.
А на наступний сезон збільшив своє господарство.
Купив старенький, трактор і став обробляти ділянку, яку отримали його батьки, як пай.
Став Сергій соняшники вирощувати, олійницю придбав, і почав робити олію.
А так, як він єдиний у районі олію виробляв, то йому своєї сировини стало мало, і він почав насіння соняшника закуповувати.
Знайшов точки збуту своєї продукції в місті, і невдовзі йому не потрібно вже було, навіть, на ринку стояти.
Першим з двох друзів одружився Юрій. Він взяв за дружину блакитнооку блондинку Дарину.
Вона тільки школу закінчила і вчитися в місто не поїхала, бо її мати була одна.
От і довелося Даринці на ферму влаштуватися, щоб матері допомагати.
Там вона з Юрієм ближче і познайомилася. Молодий чоловік подавав великі надії, сільгосппідприємство, де він працював електриком розширювалося, і йому обіцяли посаду головного енергетика.
Та й чоловічі руки в хаті були потрібні.
Після весілля він, як кажуть в селі, у “примаки” пішов, у хаті у тещі та молодої дружини оселився.
Але через два роки будинок вже було не впізнати – дах перекрив, велику кухню-вітальню прибудував і зручності провів, цеглою обклав – будинок як новий!
А невдовзі у них народилася донечка.
Сергій на той час усе ще в холостяках ходив, не до дружини та дітей йому було, весь у справах.
Поки одного разу він не поїхав у місто до друга свого на весілля і не побачив його молодшу сестру, Олю.
Спочатку дівчині сподобалося у Сергія в будинку, він їй і квіти на подушку, і полуницю з молоком на підносі вранці, і романтичну вечерю біля вогнища вечорами.
Погодилася вона заміж за хлопця вийти, вирішивши, що за ним, як за камʼяною стіною буде.
Але прожили вони разом тільки три роки, та й розбіглися.
Незлюбила вона, як виявилося сільське життя. Мало того, що за господарством не стежила, але й в будинку порядку ніколи не було, лінива…
Дітей не хотіла, дуже вже за фігурою стежила. А потім і зовсім капризи почалися – в театр, кіно і на дискотеку їй захотілося!
Повернулася Оля в місто і на розлучення й подала…
А в Юрія вже друга дочка народилася. Той і каже другу:
-Ти б, Сергію, до наших придивився. Он, Олена, молода вдова, син ще маленький, татом тебе називати буде, а потім і своїх народиш…
-Не лежить у мене душа ні до кого, не можу без кохання.
Втім, незабаром він знову закохався, тільки у тієї жінки був чоловік.
Зустрічалися вони таємно, але від чоловіка вона не пішла.
Коли Сергій поставив крапку у цьому неприємному романі, у Юрія вже третя дочка народилася.
Сім’я Юрія жила просто, але ні в чому не потребувала. Посаду він отримав, зарплата в нього хороша, та й домашнє господарство підмогою було.
А Сергій тепер вважався багатою людиною, великий новий будинок собі збудував, хороший автомобіль купив, корисні зв’язки налагодив і солідним став від ситого життя.
Тепер йому вже не доводилося з ранку до ночі самому крутитися, на нього люди працювали, а він керував.
Від нудьги одружився він вдруге з сільською. Дівчина бухгалтером до нього прийшла, не красуня, але розумниця, тим його й взяла.
Весілля було пишним. Був запрошений і Юрій з дружиною і вже доньками, які повиростали.
Було тоді Сергію з Юрієм по 40 років. Старшій доньці Юрія, Вероніці – вісімнадцять років, середній сестрі, Яні – пʼятнадцять років, а молодшій, Оксані – десять.
І стали чоловіки сім’ями дружити. Сергій зі своєю молодою дружиною, Настею, частими гостями були в будинку Юрія.
Зрештою, у Сергія народився спадкоємець, а через два роки дочка. І до сорока чотирьох років у нього було двоє дітей.
Та тільки нічого не тішило молодого батька, закохався він, цього разу всерйоз і по-справжньому.
І закохався він, у кого б ви подумали? У старшу доньку друга – у Вероніку!
Дівчина йому з вісімнадцяти років знаки уваги подавала. Та той на них уваги не звертав. А вона в місто подалася, вступила в технікум на юриста вчитися.
Якось звернувся до Сергія Юрій із проханням, чи не збирається той в обласний центр у справах, бо треба дочку його звідти на канікули забрати, додому підвезти.
З того часу так Вероніка з ним у місто і з міста їздила.
Ось під час цих поїздок Сергій і зрозумів, що подобається йому Вероніка.
Сама вона йому привід подала, натякаючи на те, що вона небайдужа до нього. Але переступати межу Сергій не збирався, адже дівчина була дочкою його друга, та й йому не по роках, і сам він тепер чоловік сімейний.
Поки одного разу, привіз він її додому з міста. А час був уже пізній, темніло.
Вийшов він із машини, відчинив дівчині двері. Потім у багажник поліз за сумкою. І вирішив допомогти їй до порога будинку донести.
А вона ні щоб просто подякувати і в двері постукати, як звичайно робила, а кинулася йому на шию і в губи поцілувала. Той розгубився і не знав, що робити.
В цей момент світло на вулиці засвітилося, і двері відчинилися.
Юрій побачив усе це і виставив друга за ворота.
Сказав, щоб той більше йому на очі не потрапляв. Того вечора Вероніка плакала, пояснюючи батькам, що Сергій ні в чому не винний. І що вона любить його!
-Він старший за тебе на багато років, в батьки тобі годиться! Але це я ще зрозумів би, якби він не був одружений. І якби найкращим другом моїм не був!
Два роки друзі обходили один одного стороною.
А Вероніка оголосила, що вона збирається заміж за Сергія.
Батьки застигли від несподіваної заяви, всі мовчали…
А вона встала, демонстративно поправила зачіску і вийшла з дому.
Всю ніч Юрій чекав її під воротами Сергія. Він уже чув, що дружина і діти пере’їхали від нього, подружжя подало на розлучення.
А вранці, коли хвіртка відчинилася, вийшла Вероніка. Вона почервоніла і опустила погляд.
З нею був Сергій.
-Вибач, що все так вийшло, можеш робити, що хочеш, – сказав він другу. – Але я не відступлю. Більше життя я люблю Вероніку і нікому її ніколи не віддам! Вона зі мною як королева житиме, ні в чому не потребуватиме. Готовий сьогодні ж засватати!
Тяжко зітхнув Юрій, але зрозумів, що чого бути – того не оминути.
У слова Сергія він повірив, щось як скаже, то завжди по його виходило.
Та й доньці суперечити марно було, скільки вони з матір’ю з нею не розмовляли, умовляючи забути про Сергія, вона все одно їх не слухала.
Так і видав Юрій свою дочку за найкращого друга. І став йому тестем! І таке буває!
Колишній дружині і дітям Сергій допомагав, не забував про них. Але до Вероніки, як і обіцяв, він ставився, як до королеви.
А вона йому двох дітей народила.
Так і живуть вони разом уже багато років, синів виростили, поставили на ноги. Сергій посивів, а Вероніка ще красуня, але любить його. І до кінця його життя обіцяє любити!