– Мамо, а у моєї няні буде дитинка.
– Правда?
– Так, я таке чула, а тато сказав, що грошей їй дасть …
– Що?
– Так- так, вона плакала, плакала, а тато сльози їй витер, ось так, – І Даша показала як тато, провів хустинкою по обличчі Каті.
– А ти навіщо підслуховувала дорослих?
– Нічого я не підслуховувала, я поруч уроки робила. А Катя сказала, що будуть з тобою розмовляти …
Інна нічого не відповіла, їй не хотілося показувати доньці, своє кипіння і обурення, а заодно і хвилювання, яке її охопило. Невже Діма і Катя, та як вони могли, нічого собі змію пригріла …
Інна дочекалася вечора. Ох, скільки вона припасла слів, ось якщо він скаже їй це – вона йому це, а якщо він їй так – вона йому так. Майже весь робочий день вона подумки розставляла словесні пастки.
– Добрий вечір кохана! Щось ти сумна. Що трапилося?
– Трапилося, Дімочка, трапилося.
– Судячи з твого вигляду, зараз щось буде …
– Ага, буде. Скажи, будь ласка, ти збираєшся Каті грошей дати?
– Ну … А ти звідки знаєш?
– Сорока на хвості принесла.
– Невже Катя сама тобі все розповіла, взагалі-то вона тебе боялася …
– Так, розповіла, – сказала Інна, думаючи «Ось ти і попався».
– Тоді ти все знаєш, мені і додати нема чого.
– Мене просто вражає твій спокій, – Інна встала.
– Як так можна … Ти … Ти, – вона відвернулася.
– А що я повинен зробити? Ти ж не думаєш, що я буду просити її позбутися дитини?
– Ах не будеш! – Інна перейшла на підвищені тони.
– Так заспокойся вже! Знайдемо іншу! Я розумію, вона тобі подобалася, але ось так вийшло. Вона ж не навмисно. Їй думаю теж ніяково, ми сім’я хороша і контракт з нами – це для неї хороший заробіток. Я увійшов в її становище і запропонував їй фінансову допомогу, невелику з умовою відпрацювань заняттями по можливості, звичайно. Тим більше вона заміж виходити зібралася.
– Заміж? За кого?
– Так за свого хлопця, раз вона завагітніла, то вони одружитися вирішили.
– Ааа …
– Що а?
– Я просто подумала …
– Що подумала?
– Та нічого … Просто подумала, як Даша без няні, Катя так добре уроки з нею вчила …
– Точно?
– Точно, точно, можеш не накручувати собі нічого !
– Не зрозумів?
– Та хватить вже.
– Ну от і добре. А то я вже подумав, що ти подумала, що я тобі зраджую …
– Ну ти і фантазер, я б про таке не здогадалася подумати – сказала Інна, і відчула, як її щоки вкрилися рум’янцем.
Діма тільки розсміявся і знизав плечима. Він любив Інну, і йому навіть трохи лестило, що вона його ревнує.
А Інна не стала лаяти Дашу: «Такий шпигун ще стане в нагоді» – думала вона, сміючись з становища в якому опинилася.