Існують люди, які отримують задоволення, завдаючи комусь біль і страждання. Вони буквально підживлюють цим свою чорну енергію. Чи повинні ми прощати таких людей? Звичайно, ні.
Іноді, потрібно поставити крапку. Це те, що поверне мир і спокій. Це те, що поверне вас колишніх і ваше краще життя.
У відносинах, як у кіно – потрібна ця остання фінальна сцена. Нам потрібно зіграти в ній головну роль, щоб розібратися з усім, що сталося.
Нам просто необхідно вимовити нарешті ці слова. Життєво необхідна ця остання розмова. Для того, щоб попрощатися.
Без цього залишиться недомовленість. Як кажуть кіносценаристи: «відкритий фінал». А значить – ви не дізнаєтеся, чому відносини закінчилися, не зможете навіть для себе визначити, хто в цьому винен – ви чи партнер.
Ви не зможете зрозуміти, що пішло не так. І коли це сталося. І як це починалося.
А що може бути гірше, коли губитеся в здогадах, що насправді сталося? Або ще гірше: постійно думаєте про те, що могли зробити, щоб цьому запобігти?
Як вам тепер вилікувати розбите на мільйон дрібних осколків серце?
Ситуація ускладнюється ще й тим, що нас з раннього дитинства вчать прощати. Відпускати, поводитись так, як ніби нічого не було …
Так, можливо, не забувати, але прощати і рухатися далі. Нібито прощення робить нас кращими і це потрібно в першу чергу нам самим. Ось чому нас вчили все життя.
Але як це може допомогти в найважчі хвилини? Коли ми поранені і зламані? Коли серце крає від образи і розчарування?
І як взагалі можна пробачити, коли ви до сих пір не змирилися з тим, що сталося?
Прощення – це свого роду звільнення: ви більше не звинувачуєте того, хто заподіяв біль. Перетворив життя в грудку болю. Зруйнував усі плани і мрії.
Це також означає, що ви не звинувачуєте і себе за те, що не змогли запобігти ситуації, що склалася. За те, що так жорстоко помилилися.
Ось чому ми намагаємося зробити це. Пробачити. Ми намагаємося пробачити людину, яка вчинила з нами погано.
Тим самим намагаємося звільнитися від минулого, від минулих помилок, від нас самих.
Але на практиці – все складніше. Нам не вдається пробачити, як не стараємося.
Рідко у кого це виходить з першого разу, «легко і красиво». Та, мабуть, майже ні у кого.
Всі ми занурюємося і ніяк не можемо вибратися з океану розчарування, образи і болю. Думка про зраду пульсує в голові день і ніч …
Десь глибоко всередині ми, звичайно, знаємо, що прощення – єдиний вихід зі стану, в якому перебуваємо. Адже, нас цьому вчили. Адже, ми про це читаємо в статтях психологів і вчених.
Але якщо ви не можете пробачити? Що із цим робити? І що буде з вами?
Ви вже відчуваєте себе винними. За те, що ніяк не можете відпустити. За те, що ніяк не можете забути про рани на серці. І ця вина з кожним днем зростає, як снігова куля. Стає ще болючіше. Коло замкнулося.
Ви відчуваєте провину за те, що все ще тримаєтесь за гнів, який відчуваєте до людини, що заподіяла стільки болю. Іноді, вам здається, що починає відпускати, але це тимчасово і все знову накриває з колишньою силою.
Адже, це абсолютно нормальна реакція на те, через що вам довелося пройти. Але вас намагаються переконати, що страждати і злитися – патологічно і неправильно. Що вам слід мало не в цю ж секунду відпустити все і рухатися далі.
Нас вчать, що головне – пробачити. А життя саме покарає кривдника. Це вже не наша турбота.
І що мстити – це підло. Як тільки у вас закрадаються подібні бажання, ви автоматично стаєте поганою людиною в очах суспільства.
Та й чесно кажучи, кому подобаються мстиві люди?
Отже, вихід один: ви повинні негайно пробачити і сподіватися, що життя все розставити по своїх місцях. Тобто людина, яка заподіяла вам стільки болю, коли-небудь переживе щось подібне. Ну і природно, що він відразу ж зрозуміє, як вам було важко, і що він наробив.
Тепер повернемося до теми останньої точки в стосунках.
Існує ще одна причина, чому це так важливо.
Коли ви, нарешті, приймаєте рішення все закінчити і пояснюєте свою позицію, то кривдник хоча б не йде з порожніми руками. Ви вручаєте йому якесь каяття совісті за те, що він зробив. Не факт, що він розчулиться і розридається, але повірте: ваші останні слова будуть мучити його ще дуже довго.
Навіть якщо ви не почуєте «Вибач», воно буде літати в повітрі. І ви вже розумієте, що тепер ваш хід – слід пробачити. Мало того – починаєте відчувати докори сумління з цього приводу. А вчені давно довели, що в такому стані набагато легше пробачити.
Іншими словами, прощення для вас вже не здається чимось неймовірним і неможливим. Ви без праці зробите це після останньої розмови.
Адже, людина, що заподіяла стільки болю, вже бере на себе відповідальність за те, що зробив.
Навіть якщо це відбувається на підсвідомому рівні.
Ось як можна впоратися зі своєю образою.
І крім того, усвідомлення того, що людина шкодує про скоєне, приносить свого роду полегшення. Ви вже не будете згадувати про минулий досвіді як про саму справжню катастрофу.
Навпаки, з’явиться надія, що все ще в житті налагодиться, з’явиться світло в кінці тунелю. Ви усвідомлюєте, що все, що відбулося – на краще. Ви стали сильнішими, мудрішими. Тепер ви можете сміливо рухатися вперед.
А що, якщо вам заподіяли біль навмисно? Звичайно, що це не те ж саме.
Існують люди, які отримують задоволення, завдаючи комусь біль і страждання. Вони буквально підживлюють цим свою чорну енергію.
Це змушує їх відчувати себе всемогутніми і значними.
Чи повинні ми прощати таких людей? Звичайно ж ні. Прощення в даному випадку не принесе нам ніякого полегшення і можливості рухатися вперед.
Одна справа пробачити людину, яка заподіяла біль ненавмисно, без жодного злого наміру, і зовсім інше – того, хто хотів змусити вас страждати. І у нього це вийшло …
Тому виникає закономірне питання: «Чи можна таке пробачити?»
Ви повинні проаналізувати, що сталося. Зіставити факти, слова, вчинки. Це необхідно для того, щоб зцілитися.
Якщо прийшли до висновку, що ця людина навмисно розбила вам серце, то вана, і тільки вона, відповідальна за все, що відбулося. Тоді остання розмова з ним не має жодного сенсу. Вона не почує і не зрозуміє. А ви заподієте собі ще більше болю.
Поділіться краще своїми почуттями з кимось іншим: близьким другом, психотерапевтом, людиною, якій довіряєте.
Лише не залишайтеся наодинці зі своїм болем. Важливо виплеснути те, що розриває зранене серце. Це принесе полегшення.
Ви повинні пробачити себе. За те, що помилилися, за те, що вчасно не розгледіли.
Ви не завжди повинні прощати інших. Але ви завжди повинні йти далі.
А ось прощати кожен раз і всіх ви не зобов’язані.