Існує поширена думка про те, що, дізнавшись улюблений колір людини, можна зрозуміти, яка особистість перед вами знаходиться.
Зазвичай класифікація досить банальна: якщо людина віддає перевагу яскравим кольорам – вона легко збудлива, експресивна і дуже емоційна. Люди, які оточують себе спокійними, пастельними відтінками, чомусь автоматично зараховуються до когорти спокійних і умиротворених тихонь.
Насправді можна знайти свій дзен у будь-якому кольорі. І заперечувати, що колірні уподобання можуть наблизити вас до розгадки характеру людини, не варто.
Але це не означає, що “промовистими” можуть бути лише улюблені кольори. Ми розповімо, що говорить про людину колір, який їй не подобається.
Багато чого про характер людини може розповісти колір, який здається їй не привабливим. Вона може уникати його усвідомлено з естетичних міркувань, або виключати зі свого оточення, покладаючись на особливості характеру.
Дослідник Кей Сі Джонс наводить у своїй книзі Fortune Telling. Book of Colors (Пророцтва долі. Книга кольорів) наводить таку класифікацію:
Рожевий колір не люблять люди за вдачею зухвалі та амбітні. Він обмежує їх уяву, тому що навіює на них якщо не тугу, то підозріле умиротворення, при якому функціонувати таким особам у звичному режимі стає вкрай складно.
Пурпурових відтінків уникають відмінні планувальники, які, втім, прагнуть уникати проблем замість того, щоб йти до їх вирішення. Емоційні пориви чужі таким особам.
Червоний зі свого життя виключають невпевнені в собі люди, які ніколи не лізуть на рожен. Вони гостро потребують спокою і болісно реагують навіть на найменші зміни в їхньому звичному затишному світі.
Жовтий колір нервує практичних, важких на підйом людей. Легковажність, яку для них символізують жовті відтінки, насторожує і навіть лякає їх. Зі свого повільного і розміреного життя вони виключають його, як щось зовсім чужорідне.
Блакитні відтінки насторожують “самотніх вовків” – замкнутих, зовні беземоційних та потайливих особистостей з глибоким внутрішнім світом. Який, проте, не дано побачити практично нікому. Кумедна особливість – у роботі такі люди страшенно розсіяні.
Помаранчевий – заборонений колір для тих, хто боїться критики і некомфортно почувається практично з усіма в цьому світі, за винятком вузького кола найближчих друзів. Велике скупчення людей та їх оцінне судження навіює таким особистостям цілком відчутну паніку.
Зелений колір – табу для запальних та волелюбних людей, які люблять зміни та з легкою зневагою ставляться до суспільних норм. Навіть якщо їхня спрага протесту виходить за межі пристойності.
Відтінки синього не приваблюють людей від природи тривожних та неспокійних. Однак гірше синього кольору для таких осіб – рамки та умовності. Вони готові на будь-які дурниці, аби довести світові, що вони вибирають, як грати в гру під назвою життя.
Фіолетовий не подобається холеричним реалістам, які далекі від творчих та душевних поривів. Або, принаймні, живуть, пригнічуючи це в собі, тому що бояться здатися слабкими і наївними.
Чорного кольору уникають люди довірливі та за вдачею оптимістичні. Для них чорний – синонім страху у будь-яких його проявах, він заважає їм заплющувати очі на проблеми навколишньої дійсності.
Сірий не до вподоби мінливим особам, які постійно перебувають у пошуку – себе, нових знайомств, захоплень та пригод. Нейтральність сірих відтінків нагадує їм, що одного разу їм все ж таки доведеться зупинитися. І це лякає їх найбільше.
Білий колір навіює тугу і зневіру на тих, хто в хаосі та бардаку почувається, як риба у воді. Чим більший сумбур у житті цих людей, тим їм комфортніше. Вони мешкають навіть не одним днем, а одним моментом. В якому для білого просто нема місця.