Була обідня перерва і Марія, як зазвичай, зайшла у соціальну мережу та побачила там повідомлення від людини, від якої не очікувала побачити нічого.
Вона почала нервувати, їй здалося, що довкола нічим дихати.
– Марія, все добре? – поцікавилася колега по роботі, яка сиділа навпроти.
Марія видавила з себе посмішку і сказала:
– Так, все добре. Все просто чудово!
Вона встала, налила собі стакан води, і випила його одним ковтком. А потім взяла сумку, і сказала всім, що йде на обід, хоча до цього моменту нікуди йти не збиралася.
****
На дворі накрапав невеликий дощ, але Марії це було, взагалі, не важливо. Вона йшла і посміхалася. Вона була щасливою. Їй написав Він – її перше і дуже сильне кохання. Скільки вони були разом? Цілих 5 років! 5 щасливих років!
Звісно, вона і тепер щаслива – зараз у неї є чудова сім’я: чоловік та син. Вона їх дуже любить. Але не так, як його… Він одного його погляду вона втрачала голову, від одної посмішки вона танула, а він одного його слова була готова перевернути гори…
Але потім він поїхав…
– Кохана, я тут влаштуюся, а потім заберу тебе до себе – сказав він їй тоді.
І вона вірила йому, незважаючи на те, що всі навколо говорили їй, що він поїхав не сам. Вірила навіть тоді, коли всі навколо говорили їй, що він зраджував їй.
Пройшов рік, за ним другий, потім третій, а він так і не подзвонив… Так і не забрав її до себе.
І ось минуло 10 років, як він поїхав, і він написав їй повідомлення.
Марія сіла на лавку в парку, дістала телефон і відкрила повідомлення, яке отримала від нього.
Привіт – ось що він їй написав. Таке просте слово з 6 букв. Просте і одночасно складне, бо ніхто не знає, що буде після нього.
– Привіт – відписала Марія, і поставила смайлик.
– Як у тебе справи? – написав він.
– Все чудово. А у тебе? – знову відповіла вона.
– В четвер буду у твоєму місті. Може зустрінемося у нашому кафе о 15 годині?
У нашому кафе… Марію знову охопили приємні спогади.
– Давай – відповіла вона. Марія подумала, а чому б і не зустрітися. Вона легко може відпроситися з роботи на декілька годин
****
У четвер Марія зробила нову зачіску, легкий макіяж, і одягла красиве плаття. Легка тканина елегантно обняла її тіло.
– Яка ти сьогодні гарна, мамо! – ахнув її син.
– Давно ти так не одягалася! – зробив комплімент чоловік.
Марія одягнула туфлі на підборах, і з гарним настроєм пішла на роботу.
На роботі Марію чекав сюрприз – ї й доставили великий, гарний букет квітів. Вона прочитала записку – від чоловіка! Це було так мило, що вона мало не розплакалася.
Настала третя година, і Марія вся нарядна підійшла до кафе, в якому її чекав Він – її перше кохання.
На порозі кафе вона занервувала… Як їй увійти? Напевно, як завжди, увійти, обвести поглядом все кафе, знайти Його очима, і кинутися до нього…
Марія підійшла до величезного скла кафе і зазирнула всередину. Вона одразу побачила Його серен натовпу інших відвідувачів. Він сидів і чекав її, за тим самим столиком, за яким вони завжди сиділи багато років тому. Він був такий же… тільки волосся трохи поменшало, і одягнений по-іншому, якось незвично для нього. Марія посміхнулася, знову підійшла до дверей кафе, і знову зупинилася…
– Мамо, ти сьогодні така гарна! – почула вона голос сина в голові. І ці очі чоловіка, закохані і повні щастя.
– Що я роблю? – подумала вона. Навіщо мені ця зустріч? Навіщо? Щоб просто дізнатися як у нього справи? Так я знаю, на сторінці все написано: одружений, дочка. Так навіть фото дружини є і це правда дівчина з нашого міста. Значить це правда ….. я йому була не потрібна ……А якщо я захочу все повернути? А якщо раптом зрозумію, що до сих пір хочу бути з ним? Але він зараз інший і я – інша ….
Марія забрала руку з ручки дверей і відійшла назад.
– Мамо яка ти гарна – звучало у неї в голові.
Вона знову підійшла до вікна і подивилася на Нього. Потім важко видихнула, і пройшла повз. У парку вона сіла на лавці і написала:
– Вибач, з роботи не відпускають
А потім подзвонила чоловікові:
– Привіт. Мене сьогодні раніше відпустили. Приїжджай швидше, давайте повечеряємо і підемо десь погуляємо… Може в кіно сходимо. Ти я і
Марія знову підійшла до вікна кафе і подивилася на Нього. Потім зітхнула і пішла повз по вулиці. У сквері вона сіла на лавочку і написала:
“Вибач, не відпускають з роботи. Давай іншим разом.”
А потім зателефонувала чоловікові:
-Привіт, коханий! А мене сьогодні раніше відпустили. Ось! Приїжджай швидше, давайте повечеряємо і сходимо кудись погуляти: ти, я і Сергійко…..
****
Марія їхала додому і думала, що минуле нехай залишається минулому, адже головне те, що є зараз.