Від автора: Писала цю статтю і згадувала ситуації, в яких мені довелося зовсім психологічно, але дуже жваво втекти від співрозмовника, який все говорив і ніяк не міг зупинитися. Про те, що мені не пасує ця зачіска, про те, яка сволота сусідка знизу, про неможливість підібрати ідеальну домоправительку, або про телепередачі, переглянуті за тиждень. Або намагався підсунути прочитати книги, які мені не цікаві. Чи відчуваю я свою провину, що зникала з обтяжливого контакту мовчки, по-англійськи? Або можливо потрібно було пояснити людині, чому я більше не хочу спілкуватися? Але чи потрібно пояснювати людині, яка і так не цікавиться як мені з нею, чому з нею бути не хочеться?
Непрохані поради, непотрібна правда та турбота – ми завжди дуже любимо «вчиняти» добро – робити і давати те, що у нас не просять. Чомусь нам здається, що в чужому житті ми орієнтуємося краще, ніж ті, хто його живе. А ще ми думаємо, що правда (жорстка, нічим не прикрита критика) допомагає іншому досягти якихось нових висот розвитку.
І щиро віримо, що всім людям навколо цікавий наш особистий досвід, наша особиста думка. Насправді ні. У кожного є свій досвід, своя правда. Тому, якщо не хочеш стати людиною, від якої всі зникають, ось кілька речей і ситуацій, в яких варто мовчати або вести себе дуже стримано:
Ніколи не обговорюй з матір’ю її дітей. Навіть якщо у тебе запитали поради або думки, виражай їх максимально коректно. Перш, вислови матері підтримку і розуміння того, як їй нелегко. У кожному вказуванні на те, що дитина зробила щось не так, тобто вчинила «погано», мати чує так само і те, що вона погана мати, оскільки допустила подібне. Звинувачуєш дитину – звинувачуєш матір. У відповідь отримаєш подвійний захист або напад.
Стримай радісне «вау» і тим більше не розповідай довгі розповіді про те, що тобі «болить», коли представлена тобі людина виявляється юристом, лікарем, письменником або психологом. Повір, ці люди вже занадто добре знають, що буде далі, тому все частіше уникають повідомляти про свою професію. Де б не відбулася зустріч – у Соборі Святого Петра в Римі або на хрестинах у друзів – їм завжди починають розповідати про те, що турбує, питають поради або переказують все своє життя, сподіваючись що воно збагатить скарбничку їхнього досвіду. Повір, в скарбничках психологів, лікарів і юристів історій побільше, ніж все твоя життя. А письменник і сам придумає будь-яку історію. За професійні ж поради і допомогу потрібно платити. Ти ж не готова дарувати свої професійні послуги. Так чому впевнена, що вони дарують?
Не ділися подробицями минулих відносин зі своїм нинішнім партнером, тим більше не порівнюй його з колишнім. Так, нам всім цікаво знати, що було у кожного в минулому. Більш того, те, що і як людина розповідає про свої минулі відносини, характеризує її і дає можливість зрозуміти як вона поведе себе в сьогоденні. Однак, є велика різниця між тим щоб просто сказати «були відносини, вони тривали стільки, не склалися бо» і тим, щоб кожен раз пускатися в довгі історії про те, як вам було разом, де ви були разом, що робили, які подарунки дарував тобі колишній, яка жахлива жінка його мати і про те, що сеkс у вас був зовсім не супер. Або навпаки «супер, який сеkс, а ось ти, милий, зовсім не так вправний в ліжку, але нічого, ми це виправимо».
Тримай при собі свої флешки з фотками, музикою або фільмами. Навіть якщо тебе попросили показати фото з відпустки – подумай, може варто показати лише 10-15 кращих знімків, а не всі 3444 кадри. Люди можуть проявляти інтерес до твоїх захоплень, смаків або пристрастей, але чи потрібно тут же радіти і затягувати мову години на 4 «я тільки що повернувся з Іспанії, ось моя яхта, ось моє авто, а ось я, це я їм, це я купаюся, а це я сплю. А ще я записав такий класний трек, він на іншій моїй флешці, зараз я вам його поставлю, послухали, подобається? А ще у мене тут такий цікавий фільм, про те, як я відпочивав в Іспанії, ви бачили фото, але вони не відображають всієї суті, зараз ми подивимося фільм, тоді ви точно все зрозумієте ».
Не починай з критики висловлювати свою думку, навіть якщо вона дуже об’єктивна і твоєю думкою щиро цікавляться. Всі ми, коли починаємо щось нове боїмося і не впевнені в тому, який вийшов результат. Завдання критики розвинути людину, а не вбити в ній всякі прагнення пробувати себе в чомусь новому. Тому коли говориш про чиїсь праці або роботу використовуй одне просте правило «одна радість – одна гидота», причому радість, завжди повинна йти першою. Це закон психології сприйняття – ми не здатні почути добре, що йде за поганим. Якщо починаєш з поганого, гарне вже годі й говорити, воно залишиться непоміченим. На початку похвали людину, відзнач те, що її безумовно вдалося, почекай хвилину, дай насолодитися похвалою і тільки потім говори про те, що вийшло погано.
Не відповідай на питання, яких тобі взагалі не задають, те ж саме стосується чужих, випадкових секретів – мовчи. Мене часто запитують «я побачила чоловіка моєї подруги в ресторані з іншою жінкою, чи потрібно сказати подрузі про це?», «Я помітила сина подруги в компанії поганих підлітків, розповісти їй?». Кожна людина в стані сама отримати будь-яку інформацію і кожен вибирає той рівень обізнаності, який йому зручний. Даючи людині більше інформації, ніж вона готова отримати, ти ставиш її перед необхідністю щось робити, а оскільки до дій людина не готова вона або «закриється», або перекладе потім всю відповідальність на тебе. Ти до цього готова?
«Мовчання – золото» – говорили мудрі і мали рацію. Це не означає, що зараз тобі потрібно обірвати свою промову і почати грати в мовчанку. Мовчати і базікати – дві крайності, які дуже ускладнюють спілкування. Але щоб ти не говорила, ти говориш не в порожнечу. У тебе є співрозмовник і по його реакцій ти завжди можеш судити, як він ставиться до сказаного. Він посміхається, зацікавлено дивиться в очі і заохочує питаннями? Або він позіхає, дивиться в бік або на годинник? Він «скам’янів» обличчям і стримано цідить «спасибі»? Або він взагалі відвернувся, щоб бігти від тебе і тільки гудзик його піджака, за який ти тримаєшся, зберігає ваш «діалог»?
Інша людина в змозі показати чи сказати тобі, чого вона від тебе хоче. А, головне, ти завжди можеш запитати, чи хоче вона дізнатися, почути, отримати від тебе інформацію, пораду або допомогу. Будь уважна до свого візаві і тоді ваше спілкування стане по-справжньому наповненим і цікавим.
Автор: Олена Шпундра