Не пишіть і не дзвоніть йому хоча б 3 дні…
А чи згадає він про вас сам? Або це мовчання так і затягнеться між вами ще на 3 дня, а потім на тиждень… Поки ви знову самі не зателефонуйте йому зі звичним “Як справи?” і все знову повториться по колу – ви будете спілкуватися, поки ви самі не перестанете йому писати і телефонувати і тоді між вами знову заляже тягуча, гробова тиша…
Перевірка стосунків
І скільки ж ще так триватиме, поки ви не зрозумієте, що зовсім не потрібні йому? Коли ж ви зрозумієте, що все це тільки “гра в одні ворота” і тримається виключно на вашій ініціативі? Коли ви припините так себе мучити і мучити..?
Адже може пора вже все це нарешті припинити? Боїтеся його втратити? А ось він чомусь зовсім не боїться втратити вас… Так може тоді і вам не варто? Просто трохи подумайте про це.
Так, я розумію, що, можливо, ви вже стільки сил і нервів вклали в стосунки з цим чоловіком, але подумайте, а чи дійсно воно того варте? А чи будуть у вас сили і в подальшому це все робити? Адже якщо від чоловіка немає віддачі, то де ж брати всі ці сили? Вони ж, як і терпіння теж колись закінчуються… Та й навіщо взагалі їх на нього витрачати?
Так що ж ви виберете: бути якийсь час самотньою, але зате з відновленими силами і вільними від всіх цих нервів і невиправданих очікувань, йти далі, пробувати щось нове, а головне вірити і бути готові до чогось дійсно прекрасного, наприклад, зустрічі з чоловіком, який буде по-справжньому вами зацікавлений? Який буде сам із задоволенням вам писати і телефонувати, а не пропадати невідомо де і на скільки?
Або все ж виберете залишитися в цих “недостосунках”, щоб підтримувати в собі ілюзію “зате не одна”, але при цьому продовжувати залишатися глибоко нещасною і нелюбимою жінкою..?
Вибір, як завжди, тільки за вами…